Tags: Мандик Хасман

РОМАН ШУХЕВИЧ, ЄВРЕЇ УКРАЇНИ ТА МДБ СРСР.

(за матеріалами книги Аліка Гомельського «Єврейсько-Українські відносини ХХ сторіччя»)
Переклад: Маріна Найдіч



Роман Шухевич ніяким «оберштурмфюрером СС» (як запевняють супротивники УПА) і тим більше «гауптманом СС» (як стверджує посол держави Ізраїль в Україні, Джоель Ліон) не був. Батальйон «Нахтиґаль», в котрому служив Р.Шухевич, не був підрозділом СС, а був частиною Абвера, тобто вермахту. Даних про участь Романа Шухевича в Шоа немає ані в «Яд Вашем», ані у істориків.
В кінці лютого - початку березня 2008 року Ізраїль відвідала група українських істориків і працівників СБУ з метою ознайомитися з документами про участь Романа Шухевича в Шоа, і конкретно влітку 1941 року, в складі батальйону «Нахтігаль» у вбивстві мирного єврейського населення міста Львова. Причиною цього стала заява директора «Яд Вашем» Йосипа Лапіда в ефірі радіостанції "Німецька Хвиля" про існування таких матеріалів в інституті. Під час зустрічі, керівництвом «Яд Вашем» було спочатку заявлено, що ізраїльська сторона не була готова передати документи оскільки вони не були зібрані для цього до окремого досьє. Однак пізніше, голова архівного відділу меморіалу, Хаїм Гертнер, зізнався, що такого досьє не існує. І також заявив, що, Йосип Лапід є політиком, а не фахівцем-істориком в цій галузі, отже його твердження про існування досьє на Шухевича не відповідає дійсності.

Однак відомо, що за проханням Р.Шухевича була виготовлена підробна метрика для єврейської дівчинки Ірини Райхенберг про те, що вона рідна дочка Романа та Наталії Шухевич.
З вересня 1942 до лютого 1943 Наталія Шухевич переховувала дівчинку у себе вдома. Коли у Львові стало небезпечно, для дівчинки виготовили нові документи на ім’я українки Ірини Василівни Рижко. Рік народження виправили з 1936 на 1937. За документами Ірина була дочкою загиблого радянського офіцера. Після арешту Гестапо Наталії Шухевич в 1943 році, Роману Шухевичу вдалося переправити дівчинку в притулок для сиріт в жіночому греко-католицькому монастирі василіанок в Пилипово, біля містечка Куликов за 30 кілометрів від Львова. Ірина перебувала там до кінця війни, пережила окупацію і Шоа. Після війни вона переїхала в Київ. В 1956 році Ірина послала настоятельці монастиря листа зі своєю фотографією. Ірина померла в Києві у віці 72 років. Син Р.Шухевича, Юрій-Богдан, зустрічався з її сином вже після смерті матері, в тому числі і на Шухевичфест-2017.

Кампанія СРСР з дифамації колишнього командира батальйону «Нахтиґаль» Теодора Оберлендера, а разом з ним відповідно і українського командира підрозділу – Романа Шухевича була проведена наприкінці 1950-х років. Я оприлюднював і розсекречені документи КДБ і писав про те, чому і як проводилась пропагандистська кампанія СРСР проти Т.Оберлендера. Цитую роботу Герберта Ромерштейна «Розділяй і володарюй: кампанія дезинформації КДБ проти українців і євреїв».

«...Штазі повідомляла: «Майже щоденно ведуться розмови з членом Політбюро, відповідальним за агітацію на Заході, товаришем [Альбертом] Норденом або товаришем [Вернером] Ламберцем, секретарем Центрального комітету і головою комісії з агітації Політбюро». Альберт Норден був активістом комуністичної партії Німеччини з 1920 року, коли йому було 16 років. Під час Другої Світової війни він діяв в Сполучених Штатах як комуністичний пропагандист. У Східній Німеччині він був найгучнішим і найлютішим голосом проти Заходу за часів комуністичної диктатури.
В 1959 році він очолив наклепницьку кампанію проти федерального міністра по справах біженців в Західній Німеччині Теодора Оберлендера. Норден випустив книгу з закидами проти Оберлендера, і на прес-конференції у Східному Берліні 22 жовтня 1959 року Норден назвав Оберлендера політичним командувачем підрозділу «Нахтиґаль», яке разом з німецьким Вермахтом билося проти Радянського Союзу. Це була правдива частина історії Нордена. Оманливою частиною було твердження, що ця військова частина була причетна до погрому євреїв Львова...»


Доповню цей матеріал документом із німецьких архівів, які свідчать про те, що станом на 31 травня 1943 року, Роман Шухевич був у списку осіб, яких розшукувало Гестапо та СД на території генерал-губернаторства. Поряд із виділеним ім’ям Романа Шухевича також імена: Ярослава Старуха, Василя Сидора та Омеляна Грабця.

До уваги читачів наводжу тут фотокопії нещодавно розсекречених СБУ документів з архивів КДБ СРСР. Йдеться про план МДБ СРСР скористатися єврейською інтелігенцією міста Львова для розшуку Р.Шухевича і В.Кука, а також їх зв‘язківців. Цей план датовано червнем 1949 року.
Хочу звернути увагу на кілька ключових точок в цьому документі:

1) «...Зафіксовано неодноразові випадки, коли Роман Шухевич та інші видатні оунівці консультувалися у лікарів єврейської національності» - тобто, перебуваючи у підпіллі, Р.Шухевич (та інші члени ОУН) НЕОДНОРАЗОВО (виділяю це і підкреслюю!) зверталися за допомогою до єврейських лікарів. Це свідчить про те, що «кат єврейського народу» отримував медичну допомогу і ліки від євреїв. Роман Шухевич був достатньо відомою особою у Львові. Йому належала рекламна агенція, яка проводила час від часу такі нестандартні кампанії, про які потім говорило все місто. А ще Р.Шухевич був піаністом і часто акомпанував своєму молодшому брату-вокалісту, на концертах. Є ще один момент: деякі єврейські лікарі повернулися з УПА в місто (зрозуміло, про свою службу там вони мовчали) і вони знали Шухевича ще з підпілля. Якби Шухевич насправді вбивав єреїв в роки Другої Світової війни, як це намагалися і намагаються довести жертви радянського агітпропу, то серед євреїв, які щойно пережили Шоа, зрештою знайшовся б хтось, хто вважав би своїм священним обов'язоком допомогти знищити вбивцю і ката єврейського народу каральним органам СРСР, незважаючи ані на страх перед помстою УПА, ані на ненависть до радянської влади.

2) В документі вказано , що батько Романа, Йосип-Зиновій був «видатним адвокатом» і, з огляду на свою професію, був «добре відомим серед львівської інтелігенції» (в першу чергу, зрозуміло, єврейської). Насправді Йосип-Зиновій служив суддею, але це мало що змінює по суті. До речі, саме завдяки популярності Шухевичей в єврейському середовищі, їх родина була знайома з родиною Ірини Райхенберг.

3) Цинічне «...правильне та майстерне використання агентури з числа єврейської інтелігенції дає також можливість запобігати з її сторони двурушництву і зраді під час виконання наших завдань...» - перекладаючи з радянського жаргону на загальновживану мову, це комплекс заходів, винахідлива комбінація з брехні, підкупу, залякування погрозами самій людині і його родичам і друзям і т.д. і т.п. (в залежності від характеру і життєвої ситуації «об’єкта розробки»), якою робітники совєтіше гестапо планували змусити представників єврейської інтелігенції працювати на комуністів, і якою сподівалися попередити очікувані (саме так!) спроби саботажу їх вимог з боку їхніх примусових агентів. Зрештою, в цьому вони були великі майстри і фахівці...

4) Нехай українців не обурює той факт, що вербували євреїв для зради українських лідерів. І нехай євреїв не обурює той факт, що «заходи» ці планували й організовували офіцери МДБ з українськими прізвищами. У комуністів не було національності, совісті, віри і шляхетності.

Післямова

За кілька місяців після цього Роман Йосипович загинув в бою з загоном МДБ. Його захопленням займався особисто П.Судоплатов (так, саме той, хто в 1938 році вбив засновника ОУН Євгена Коновальця в Ротердамі!). Я дуже сподіваюсь, що серед мого єврейського народу знайшлося не так багато зрадників і дурнів в справі Романа Шухевича, незважаючи на те, що МДБ-КДБ вмів «вмовляти» людей, схиляючі їх до співробітництва.





Роман Шухевич.




Наталія Шухевич.




Наталія Шухевич. Фото з НКВД.




Юрій Шухевич з матір’ю і молодшою сестрою




Юрій-Богдан Шухевич з батьком.




Ірина Райхенберг.




Шухевичфест-2017: Володимир Гуща, син врятованої родиною Шухевич єврейки Ірини Райхенберг (на фото - крайний зліва, в центрі - син Романа Шухевича Юрій-Богдан).




Розсекречена підлість МДБ СРСР.














Сімейство Шухевичей. Роман Шухевич (сидить на підлозі, другий зліва), Йосип-Зиновій (батько Романа) стоїть в верхньому ряду другий зліва, Романа-Євгенія (мати Романа) сидить в другому ряду третя зліва, на руках у неї молодший брат Романа, Юрій Шухевич, справа від неї Романа-Гермина (бабуся Романа), справа від неї Володимир (дід Романа).





Документи з німецьких архивів про розшук Романа Шухевича та інших українських підпільників.














ДЖЕРЕЛА:

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2008/03/080304_shukhevych_israel_oh

РОМАН ШУХЕВИЧ, ЕВРЕИ УКРАИНЫ И МГБ СССР.

(по материалам книги Алика Гомельского "Еврейско-Украинские отношения. 20 век")


Роман Шухевич никаким «оберштурмфюрером СС» (как пытаются всех уверить противники УПА) и тем более "гауптманом СС" (как утверждает посол государства Израиль в Украине, Джоэль Лион) не был. Батальон «Нахтигаль», в котором служил Р. Шухевич, не был подразделением СС, а являлся частью Абвера, т. е. вермахта. Данных об участии Романа Шухевича в Шоа нет ни в «Яд Вашем», ни у историков.
В конце февраля - начале марта 2008 года Израиль посетила группа украинских историков и работников СБУ с целью ознакомиться с документами об участии Романа Шухевича в Шоа. Конкретно, летом 1941 года, в составе батальона «Нахтигаль» в убийстве мирного еврейского населения во Львове. Причиной этому стало заявление директора «Яд Вашем» Иосифа Лапида в эфире радиостанции "Немецкая Волна" о существовании таких материалов в институте. Во время встречи, руководством «Яд Вашем» было сначала заявлено, что израильская сторона не готова передать документы поскольку они не были собраны в отдельное досье. Однако позднее, председатель архивного отдела мемориала, Хаим Гертнер, признался, что досье как такового не существует. И также заявил, что Иосиф Лапид является политиком, а не специалистом-историком в этой области, следовательно его утверждение о существовании досье на Шухевича не соответствует действительности.

Однако известно, что по просьбе Р. Шухевича была сделана поддельная метрика для еврейской девочки Ирины Райхенберг о том, что она родная дочь Романа и Наталии Шухевич. С сентября 1942 до февраля 1943 Наталия Шухевич прятала девочку в своём доме. Когда во Львове стало опасно, для девочки изготовили новые документы на имя украинки Ирины Васильевны Рыжко. Год рождения исправили с 1936 на 1937. По документам Ирина являлась дочкой погибшего советского офицера. После ареста Гестапо Наталии Шухевич в 1943 году, Роману Шухевичу удалось переправить девочку в сиротский приют при женском греко-католическом монастыре василианок в Пилипово, возле городка Куликов в 30 километрах от Львова. Ирина пребывала там до конца войны, пережив оккупацию и Шоа. После войны она переехала в Киев. В 1956 году Ирина послала настоятельнице монастыря письмо со своей фотографией. Ирина умерла в Киеве в возрасте 72 лет. Сын Р. Шухевича, Юрий-Богдан, встречался с её сыном уже после смерти матери, в том числе и на Шухевичфест-2017.

Кампания СССР по диффамации бывшего командира батальона "Нахтигаль" Теодора Оберлендера, а с ним естественно и украинского командира подразделения - Романа Шухевича. Я публиковал и рассекреченные документы КГБ и писал о том почему и как проводилась пропагандистская кампания СССР против Оберлендера. Цитирую работу Герберта Ромерштейна "Разделяй и властвуй: кампания дезинформации КГБ против украинцев и евреев.":

"...Штази сообщала: «Почти ежедневно ведутся разговоры с членом Политбюро, ответственным за агитацию на Западе, товарищем [Альбертом] Норденом или товарищем [Вернером] Ламберцем, секретарем Центрального комитета и председателем комиссии по агитации Политбюро». Альберт Норден был активистом коммунистической партии Германии с 1920 года, когда ему было 16 лет. Во время Второй Мировой войны он действовал в Соединенных Штатах как коммунистический пропагандист. В Восточной Германии он был самым громким и самым злобным голосом против Запада при коммунистической диктатуре.
В 1959 году он возглавил клеветническую кампанию против федерального министра по делам беженцев в Западной Германии Теодора Оберлендера. Норден выпустил книгу с нападками на Оберлендера, и на пресс-конференции в Восточном Берлине 22 октября 1959 года Норден назвал Оберлендера политическим командиром украинского подразделения "Нахтигаль", которое вместе с немецким Вермахтом сражалось против Советского Союза. Это была истинная часть истории Нордена. Ложной частью было утверждение, что эта воинская часть была причастна к погрому евреев Львова...".


Дополню этот материал документом из германских архивов, которые свидетельствует о том, что на 31 мая 1943 года, Роман Шухевич числился в списке разыскиваемых Гестапо и СД лиц на территории генерал-губернаторства. Наряду с выделенным именем Романа Шухевича также имена: Ярослава Старуха, Василя Сидора и Омельяна Грабца.


Предоставлю вниманию читателя фотокопии недавно рассекреченных СБУ документов из архивов КГБ СССР. Речь идёт о плане МГБ СССР использовать еврейскую интеллигенцию города Львова для розыска Р.Шухевича и В.Кука, а также их связных. План этот датирован июнем 1949 года.

Хочу обратить внимание на несколько ключевых точек в этом документе:
1) «...Зафиксированы неоднократные случаи, когда Роман Шухевич и другие видные оуновцы консультировались у врачей ев-рейской национальности» — т.е. находясь в подполье, Р.Шухевич (и другие члены ОУН) НЕОДНОКРАТНО (выделю это и подчеркну!) обращались за помощью к еврейским врачам. Это говорит о том, что «палач еврейского народа» получал медицинскую помощь и лекарства от евреев. Роман Шухевич был достаточно известной фигурой во Львове. Ему принадлежало рекламное агентство, которое проводило время от времени такие нестандартные кампании, о которых потом говорил весь город. А еще, Р.Шухевич был пианистом и часто аккомпанировал своему младшему брату-вокалисту, в концертах. Есть еще один момент: некоторые еврейские врачи вернулись из УПА в город (естественно о своей службе там они молчали) и они знали Шухевича еще по подполью. Если бы Шухевич на самом деле убивал бы евреев в годы Второй мировой войны как это пытались и пытаются доказать жертвы советского агитпропа, то среди евреев, только что переживших Шоа, обязательно нашелся бы кто-то, кто посчитал бы своим священным долгом помочь уничтожить убийцу и палача еврейского народа карательным органам СССР, несмотря ни на страх перед местью УПА, ни на ненависть к советской власти.


2) В документе указано, что отец Романа, Иосиф-Зиновий был «видным адвокатом» и в силу своей профессии, был «хорошо известен львовской интеллигенции» (в первую очередь, естественно, еврейской). На самом деле Иосиф-Зиновий служил судьёй, но это мало что меняет по сути. Кстати, именно благодаря известности Шухевичей в еврейской среде, их семья была знакома с семьёй Ирины Райхенберг.


3) Циничное «...правильное и умелое использование агентуры из числа еврейской интеллигенции даёт также возможность избегать с её стороны двурушничества и предательства при выполнении наших заданий...» — переводя с советского жаргона на общечеловеческий язык, это комплекс мероприятий, изобретательной комбинации лжи, подкупа, запугивания угрозами самому человеку и его родственникам и друзьям, и т.д., и т.п. (в зависимости от характера и жизненной ситуации «объекта разработки»), которым работники советише гестапо планировали заставить представителей еврейской интеллигенции работать на коммунистов, и каким надеялись предотвратить ожидаемые (именно так!) попытки саботажа их требований со стороны их вынужденных агентов. Ну, в этом они были большие мастера и специалисты...


4) Пусть украинцев не возмущает факт, что вербовали евреев для предательства украинских лидеров. И пусть евреев не возмущает факт, что «мероприятия» сии планировали и организовывали офицеры МГБ с украинскими фамилиями. У коммунистов не было национальности, совести, веры и благородства.


Послесловие
Спустя несколько месяцев Роман Иосифович погиб в бою с отрядом МГБ. Его поимкой занимался лично П.Судоплатов (да, тот самый, который в 1938г. убил основателя ОУН Евгена Коновальца в Роттердаме!). Я очень надеюсь, что среди моего еврейского народа нашлось не так много предателей и дураков в деле Романа Шухевича, несмотря на то, что МГБ-КГБ умел «убеждать» людей склоняя их к сотрудничеству.




Роман Шухевич.




Наталия Шухевич.




Наталия Шухевич. Фото из НКВД.




Юрий Шухевич с матерью и младшей сестрой.




Юрий-Богдан Шухевич с отцом.




Ирина Райхенберг.




Шухевичфест-2017: Владимир Гуща, сын спасенной семьей Шухевич еврейки Ирины Райхенберг (на фото - крайний слева, в центре - сын Романа Шухевича Юрий-Богдан).





Рассекреченная подлость МГБ СССР.












Семейство Шухевичей. Роман Шухевич (сидит на полу, второй слева), Иосиф-Зиновий (отец Романа) стоит в верхнем ряду второй слева, Романа-Евгения (мать Романа) сидит во втором ряду третья слева, на руках у неё младший брат Романа, Юрий Шухевич, справа от неё Романа-Гермина (бабушка Романа), справа от неё Владимир (дед Романа).




Документы из германских архивов о розыске Романа Шухевича и других украинских подпольщиков.













ИСТОЧНИКИ:

https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2008/03/080304_shukhevych_israel_oh

АНТИРАДЯНСЬКИЙ ЛИЦАР КОНТРПРОПАГАНДИ

(з книги Аліка Гомельського "Історія. Пошук істини")



Ця Людина, її доля, характер, політичні погляди вплили на мене та зробили приголомшливе враження. Кожен штрих в його біографії захоплює і вражає. Отже, дозвольте вам представити: Герберт Ромерштейн.





Народився Герберт 19 серпня 1931 року в Брукліні, в звичайній єврейській родині Сема і Роуз Ромерштейнов. Перед бар-міцвою* він відвідував єврейську школу (хедер). Віруючого іудея з нього там не зробили, але для проходження обряду бар-міцви цього було достатньо. Через 2 роки, в 1946 році, єврейський хлопчик захворів у важкій формі вірусом комунізму, вступивши в 15 років в компартію США. Герберт був за своєю природою енергійною людиною, тож він цілком і повністю занурився в партійну роботу проповідуючи комунізм в середніх школах Брукліна. Але крім енергії, він мав підвищене почуття неприйняття брехні. І це стало причиною його розриву з комунізмом. У 1949 році, коли адміністрація президента Трумена почала придушувати комуністів, а профспілки приступили до чищення своїх рядів, компартія у відповідь вважала за краще ухилятися від боротьби, що образило подібних Герберту неофітів.
«Моя улюблена Комуністична партія заперечувала, що коли-небудь мала намір повалити американський уряд за допомогою насильства», - писав через роки Ромерштейн. Але як і інші молоді партійці він вважав помилкою і слабким місцем позицію самої партії, а не химерні постулати всієї ідеології. Намагаючись втриматися в потоці, ще близько року Герберт стрибав з одного маргінального осередку комуністів в інший напередодні вирішальної для нього Корейської війни (1950-1953), коли його сумніви в лівій ідеології перетворилися в розуміння загальній брехливості комуністів, які не моргнувши оком, стверджували що Південна Корея напала на беззахисну Північну... Це стало останньою краплею і Герберт Ромерштейн, з властивим йому максималізмом, офіційно порвав з компартією і відправився добровольцем на Корейську війну.

* - відповідно до законів Іудаїзму, всі підлітки вже відповідають за свої дії і вибори в єврейській релігії з того часу, коли вони святкують бар-міцву (у 13-річному віці). Починаючи з бар-міцви юнак має право брати активну участь у синагогічному житті, крім того, що може публічно читати Тору.


З 1965 по 1983 рік Г.Ромерштейн був співробітником Палати представників США і працював слідчим в Комітеті Палати представників з антиамериканської діяльності (HUAC), головним слідчим по меншинам в Комітеті Палати представників з питань внутрішньої безпеки і працював в штаті Постійного спеціального комітету Палати представників з розвідки.

У 1980-х роках він приєднався до адміністрації Рональда Рейгана на постійній основі, на посаді директора Управління по боротьбі з радянською дезінформацією Інформаційного агентства США (USIA, United States Information Agency). Після цього він став директором Центру досліджень безпеки при Інституті освіти і досліджень (ERI). Потім професором в Інституті світової політики, фахівцем із шпигунства, радянської політичної війні, міжнародного тероризму і внутрішньої безпеки.






Ромерштейн визначив контрпропаганду як: «ретельно підготовлені відповіді на помилкову пропаганду з метою спростування дезінформації і підриву пропаганди».


Опубліковані роботи Г.Ромерштейна з 1962 року і до його останньої книги в 2012 році, тобто протягом 50 років, майже виключно стосуються антикомунізму.

Герберт Ромерштейн був дуже значною фігурою підчас Холодної війни, він проводив дослідження як в американських, так і в зарубіжних архівах, таких як архіви України в 1992 році і архіви Комінтерну в РФ в 1993 році. І не дивлячись на все це, особа Герберта Ромерштейна сьогодні майже невідома ані в Україні, ані в РФ, за винятком лише дуже вузького кола читачів його книг.




Герберт Ромерштейн, директор Управління з протидії радянської дезінформації в Інформаційному агентстві США (USIA, United States Information Agency).



Але найбільшого шоку я отримав прочитавши роботу Герберта Ромерштейна: "Розділяй і володарюй: кампанія дезінформації КДБ проти українців і євреїв." Дата написання - 2004. Підкреслю, я не читав цієї роботи до січня 2021 року, тобто всі мої дослідження зроблені незалежно від думки, доказів та свідчень Герберта Ромерштейна. Але більш захоплююче те, що Г.Ромерштейн призводить ті факти про які я не знав, а я в свою чергу знаю ті, про які не повідомляє він. Однак я прийшов до тих самих висновків, що і директор Управління по боротьбі з радянською дезінформацією Інформаційного агентства США 17 років тому. А тепер по пунктах.


1. Американський комуніст Майкл Ганусяк. Я згадував його у зв'язку зі справою Ярослава Стецька, а також в ще не опублікованих матеріалах справи Івана Дем'янюка. Цитую Г.Ромерштейна:

"...Радянський Союз використовував іноземних комуністів для поширення дезінформації. Один з них, Майкл Ганусяк, член Комуністичної партії США, відвідав Україну на початку 1970-х років, де КДБ надав йому інформацію про українців, які, ймовірно, були нацистськими військовими злочинцями... Під час Другої Світової війни, молодий комуніст, Ганусяк дивився на Михайла Ткача як на свого друга і наставника. Ткач очолював українське відділення комуністичного фронту «Міжнародний робочий загін» і був редактором комуністичної газети Ukrainian Daily News, що базується в Нью-Йорку. Він також був агентом НКВС, згодом відомим як КДБ, який працював проти Сполучених Штатів. Пізніше Ганусяк змінив Ткача на посаді редактора The Ukrainian Daily News. Це вже не була щоденна газета, але вона продовжувала публікувати радянську пропаганду в Нью-Йорку. У 1993 році Ганусяку виповнилося 80 років. Гес Холл*, голова Компартії США, написав йому вітання: «з цього особливого випадка ми хочемо привітати Вас з багаторічним видатним внеском в керівництво Комуністичної партії США, а також іншими прогресивними організаціями»... Ганусяк використав деяку інформацію отриману від КДБ, в книзі 1973 року під назвою: «Щоб ми не забули»...."

* - про Геса Холла я теж писав у матеріалі стосовно архіву В.Буковського.


2. Кампанія СРСР по дифамації колишнього командира батальйону "Нахтігаль" Теодора Оберлендера. Я публікував розсекречені документи КДБ та писав про те чому і як проводилася пропагандистська кампанія СРСР проти Оберлендера. Цитую Г.Ромерштейна:

"...Штазі повідомляла: «Майже щодня ведуться розмови з членом Політбюро, відповідальним за агітацію на Заході, товаришем [Альбертом] Норденом або товаришем [Вернером] Ламберцем, секретарем Центрального комітету і головою комісії з агітації Політбюро». Альберт Норден був активістом комуністичної партії Німеччини з 1920 року, коли йому було 16 років. Під час Другої світової війни він діяв в Сполучених Штатах як комуністичний пропагандист. У Східній Німеччині він був найгучнішим і самим злісним голосом проти Заходу при комуністичній диктатурі.
У 1959 році він очолив наклепницьку кампанію проти федерального міністра у справах біженців в Західній Німеччині Теодора Оберлендера. Норден випустив книгу з нападками на Оберлендера, і на прес-конференції в Східному Берліні 22 жовтня 1959 року Норден назвав Оберлендера політичним командиром українського підрозділу "Нахтігаль", який разом з німецьким Вермахтом боровся проти Радянського Союзу. Це була справжня частина історії Нордена. Помилковою частиною було твердження, що ця військова частина була причетна до погрому євреїв Львова...".



3. Львівський погром липня 1941 року. Свій матеріал про ці трагічні події я публікував двічі (доповнюючи його) і мене навіть просили написати статтю для електронної версії "Енциклопедії історії України", але моє виважене ставлення на основі всебічного аналізу події я вважаю не припало до смаку керівництву проекту. Я вказував, що серед замордованих у тюрмах НКВД політв'язнів до 30% становили етнічні євреї. Цитую Г.Ромерштейна:

"...Офіційні повідомлення нацистської Айнзацгрупи про дії проти євреїв, спровоковани нацистською пропагандою, буцімто євреї несуть відповідальність за комуністичні звірства проти українців, не показують, що Нахтігаль був замішаний. У звіті від 16 липня 1941 року ми читаємо: «У перші години після відходу більшовиків українське населення проявило похвальну активність проти євреїв. Наприклад, синагога у Добромилі була підпалена, і 50 євреїв були вбиті розгніваним натовпом у Самборі. Жителі Львова зібрали близько 1000 євреїв і відвезли їх до в'язниці ГПУ [тобто НКВС], яку окупував Вермахт». [Згадка лише про дезінформований натовп без лідера; взагалі немає згадки про ОУН]... Інший очевидець, особа якого була засекречена, дав свої свідчення для Української історичної асоціації. Він був кореспондентом газети А.Трембовецкого «Вінницькі вісті» і мав доступ до списків жертв, знайдених нацистами у Вінниці. Нацисти наказали йому опублікувати національність загиблих поляків і українців, але перерахувати росіян, євреїв і ромів як: «національність невідома». У той час нацисти налаштовували населення проти євреїв і не хотіли, щоб стало відомо, що комуністи вбивали єврейських інтелектуалів, як і українців...".


4. Степан Бандера і Ярослав Стецько. В моїх опублікованих матеріалах підкреслюється, що керівництво ОУН(Б) було піддано нацистським репресіям вже на початку липня 1941 року з-за проголошення незалежності України. Цитую Г.Ромерштейна:

"...Бандеру ненавиділи і комуністи, і нацисти. 2 липня 1941 року Айнзатцгрупа Б СС повідомила начальника поліції безпеки, що: «заходи проти бандерівського угруповання, зокрема проти самого Бандери, знаходяться в стадії підготовки. Вони будуть проведені найближчим часом». 9 липня лідери українських націоналістів, в тому числі Бандера (заарештований вже 5 липня) і Стецько, були заарештовані СС. Більшу частину війни вони провели в полоні, в концтаборі Заксенхаузен...".





Ярослав Стецько на зустрічі с Джорджем Бушем.




Степан Бандера.



5. Аврааму Шифріну присвячено чимало моїх як опублікованих так і поки ще неопублікованих матеріалів. Я постійно нагадую читачам про те, що А.Шіфрін надавав величезного значення взаємодії між євреями і українцями в боротьбі з радянською тиранією. Цитую Г.Ромерштейна:


"... Правозахисник Авраам Шифрін очолив ізраїльську делегацію на Конгресі Всесвітньої антикомуністичної ліги. Він провів 10 років в ув'язненні в радянському виправно-трудовому таборі. Він розповів автору, що став сіоністом в ГУЛАЗі і про те, як українці і євреї навчилися працювати разом, коли їх обох переслідував один і той же КДБ. Українська повстанська армія, очолювана Шухевичем, боролася з нацистами і продовжувала війну проти комуністів до 1950-х років...".




Авраам Шифрин.




6. Про євреїв в УПА і їх союз з українськими націоналістами (включаючи постачання євреїв підробленими аусвайсами) я писав давно і дискутую з агресивними опонентами, хто заперечує цих очевидних фактів. Цитую Г.Ромерштейна:

"...Жахи, завдані як нацистами, так і комуністами, зблизили українців і євреїв. Євреї брали участь в УПА, а також в інших антикомуністичних і антинацистських формуваннях. Радянські пропагандисти скаржилися: «Під час великої вітчизняної війни 1941-1945 років, багато сіоністів були членами Української повстанської армії (УПА) та Української народно-революційної армії (УНРА).» Наприклад, сіоніст Хаїм Сигал на прізвисько "Сігаленко" був отаманом і правою рукою «Бульби». Ряд сіоністів, таких як Маргоша, Максимович, Кун і інші, були офіцерами Української повстанської армії. Згідно зі звітом нацистської Айнзацкомманди, сіоністи тісно співпрацювали з бандерівськими лідерами. ОУН(Б) надавала їм підроблені німецькі документи. Тільки нацисти і комуністи могли скаржитися на те, що українські націоналісти рятували життя євреїв, надавши їм підроблені документи під час нацистської окупації...".


7. Одним з моїх перших матеріалів по єврейсько-українських відносин є робота про родину графів Шептицьких і про героїчний порятунок євреїв служителями УГКЦ під час Другої Світової війни. Цитую Г.Ромерштейна:

"... Одним з українців, які врятували сотні євреїв, був лідер католиків України митрополит Андрей (Шептицький). Його історію розповів рабин Давид Кахане - один з врятованих ним євреїв. За допомогою свого брата, ігумена Климента (Шептицького), митрополит приховував євреїв і, за словами рабина Кахане, продовжував застерігати український народ від зла, а в своїх пастирських посланнях намагався уберегти його від ненависті взагалі і від расової ненависті особливо. Комуністи кляли митрополита Шептицького і заявляли, що він: «ніколи не піднімав голосу проти масового знищення львів'ян». Рабин Кахане викрив цю брехню...".






8. Пошук військових злочинців - зброя СРСР для розколу євреїв і українців. Про це я писав і в великому матеріалі про Ярослава Стецька, і в готуючимся зараз матеріалі стосовно справи Івана Дем'янюка. Цитую Г.Ромерштейна:

"...КДБ хотів використовувати законну стурбованість американців як зброю, щоб розділити своїх українських і єврейських ворогів, дискредитувати великі емігрантські громади в Сполучених Штатах та Канаді і дискредитувати будь-який прояв українського націоналізму... На КДБ було покладено важливе завдання по створенню розколу в антирадянському таборі. За сприяння КДБ були підготовлені пропагандистські книги і брошури англійською мовою для поширення на Заході. В одній з таких брошур вказувалося, що: "українські націоналісти влаштовують гучні демонстрації на підтримку ізраїльських агресорів (як це сталося в Західній Німеччині), в той час як сіоністські лідері заявляють про свій «твердий намір продовжувати тісну співпрацю» з вбивцями з ОУН [Організації українських націоналістів]. Тому обидва партнери в цьому злісному шлюбі публічно визнають справжню природу зловісного союзу сіоністів і українських буржуазних націоналістів"... В одному з вступів, підписаних Джошуа Гершманом, вказувалося що: «Не секрет, що лідери капіталістичних політичних партій в Канаді, включаючи євреїв, часто бувають почесними гостями на урочистостях українських націоналістів та інших шовіністичних етнічних громадських організацій, особливо під час виборів. Вони висловлюють солідарність та вводять в оману гаслами, що закликають до «звільнення» України і інших радянських республік»... Цікаво відзначити, що в той же час нацисти на окупованій Україні намагалися розділити українців і євреїв, поширюючи памфлети, в яких говорилося, що: «євреї як щури»... Основним доказом проти Дем'янюка, наданим Радянським Союзом, було посвідчення особи з його ім'ям і світлиною, в тренувальному таборі для охоронців, Травники. Справжність документа була поставлена під сумнів, оскільки було очевидно, що світлина була взята з іншого документа і що картка містила інші неточності. Цього було недостатньо для виправдання Дем'янюка, але внутрішні файли КДБ, опубліковані після розпаду Радянського Союзу, переконали ізраїльтян в невинності Дем'янюка...".


9. Союз Тризуба і Зірки Давида. У своїх книгах я наводив карикатури з радянської періодики які демонстрували єднання українських націоналістів і єврейських сіоністів, а також цитати з розсекречених брошур КДБ для внутрішнього користування. Цитую Г.Ромерштейна:

"... Для Совєтів ті, хто виступав проти них, робили це тільки за наказом ЦРУ. У брошурі говорилося: «Злісне партнерство Маген Давида [Зірки Давида] і націоналістичного Тризуба [українського національного герба], створене ЦРУ, давно стало реальністю»...".


Докладні відомості Г.Ромерштейна про підривну діяльність СРСР і його спецслужб проти США, демократичного Заходу, і особливо спрямовані на розкол між єврейським, українським і литовським народами вкрай безцінні. Як і його постійне і всебічне протистояння радянській пропаганді. Окрім наведених вже цитат існують відео і книги Г.Ромерштейна в яких він призводить неймовірну кількість дуже важливої інформації, наприклад:

- засилання в Ізраїль в 1987 році агента з псевдо «Яблонський», який отримав завдання від служби Z литовського КДБ для дискредитації єврея Еммануеля Зінгеріса (члена національної ради литовського руху національного відродження «Саюдіс»). У «Яблонського» були родичі що працювали на каналі "Коль Ісраель" і йому було наказано розповісти їм, а також посадовим особам організації «Сохнут», що Зінгеріс пов'язаний з литовськими націоналістами, які вбивали євреїв під час Шоа. Це була брехня, і лише завдяки щасливому випадку «Яблонський» провалив свою місію.

- в згадуваній вже книзі Нордена, крім прямої атаки на Теодора Оберлендера висувалися жахливі і абсурдні звинувачення, що Степан Бандера: «командувач «Нахтігаль» був убитий 15 жовтня 1959 року, щоб перешкодити розкрити те, що він знав про злочини Оберлендера».

- КДБ знав про те, що Іван Марченко (охоронець-садист "Іван Грозний" з концтабору Собібор) втік до Югославії і приєднався там до комуністичних партизанів Тіто. Радянська пропаганда звинувачувала Тіто, який залишався переконаним комуністом, в тому, що він фашист. У жовтні 1949 року Комуністична партія округу Нью-Йорк навіть випустила план обговорення і навчальних посібників під назвою: «Боротьба з фашистами Тіто - агентами імперіалізму». Але СРСР ніколи не вказував, що уряд Тіто вкривав нацистського військового злочинця Івана Марченка. Тому Г.Ромерштейн задавався слушним питянням: чи не був Марченко насправді радянським агентом, який здійснював свої звірства за наказом НКВС (КДБ) і вказував, що йому відомо про багато випадків, коли співробітники НКВС (КДБ) видавали себе за антикомуністів і лютували, щоб звинуватити в цих злочинах своїх ворогів і заволодіти таким чином моральною перевагою.

- інфільтрація агентів СРСР в єврейські антинацистські організації США з метою розкрити канали та зв'язки, за допомогою яких здійснювалися заходи з порятунку європейських євреїв під час Шоа, зокрема вся справа Рауля Валленберга взагалі набула для СРСР дуже важливого значення і призвела в підсумку до загибелі цього Праведника Народів Світу.

- дуже важлива діяльність Г.Ромерштейна по протистоянню інфільтрації в США радянських агентів. Він багато разів підкреслював, що наївне (на межі злочинного) ставлення посадових осіб США до СРСР і його спецслужб призводить до дуже тяжких наслідків для національної безпеки США, зокрема діяльність радянського нелегала Ахмерова в 1942-1945 році. Цікавий факт, що полковник КДБ Ахмеров в нинішній, путінській РФ вважається національним героєм, якому споруджують пам'ятники і пишуть панегірики. До речі, це І.Ахмеров називав Гопкінса (державний і політичний діяч, міністр в уряді Франкліна Д.Рузвельта): «найважливішим серед всіх радянських агентів у Сполучених Штатах часів війни.»

- є відомості від Г.Ромерштейна, які свідчать про те, що сенатор Тед Кеннеді намагався підірвати політику безпеки президента Рональда Рейгана. Згідно з радянськими документами, виявленими на початку 1990-х років, Кеннеді в 1983 році просив СРСР, підтримати Демпартію США і втрутитися в президентські вибори в США 1984 года, з метою перешкодити переобранню Р.Рейгана на 2-й термін.


І кілька слів стосовно моїх доводів і висновків, яких не було у Герберта Ромерштейна:

- за вбивством і навішуванням ярлика "самого моторошного погромника" Громадянської війни на лідера УНР, Симона Петлюру,
- за вбивством полковника армії УНР і керівника ОУН Євгена Коновальця,
- за звинуваченням керівників ОУН(Б) Степана Бандери та Ярослава Стецька у знищенні євреїв під час Другої Світової війни,
- за звинуваченням командувача УПА Романа Шухевича в співучасті в Шоа єврейського народу,
- за знущаннями і знищенням духовних лідерів УГКЦ та іудейських громад України,
- за знущаннями і знищенням інтелігенції і інакомислячих єврейського та українського народів,

стоять комуністи СРСР різного етнічного походження.




Йосеф Іцхок Шнеерсон - любавицький ребе.




Казимір Шептицький.




Патріарх УГКЦ Йосип Сліпий.










Євген Коновалець.




Роман Шухевич.



Герберта Ромерштейна фахівці називають національним скарбом і героєм інтелектуальних битв часів Холодної війни. Він з готовністю і рішучістю, майстерно протистояв професійним радянським пропагандистам, таким як наприклад Георгій Арбатов і Валентин Фалін.


Погоджуся з Іоанном Павлом II: "Кожне людське життя - особливе, унікальне, неповторне", і додам, що постійний кругообіг душ в світі - це одна людина що живе вічно. Це я до того, що піднятий кимось прапор неодмінно буде підхоплений, а шлях продовжений.


ДЖЕРЕЛА:

Romerstein, Herbert (2004). "Divide and Conquer: The KGB disinformation campaign against Ukrainians and Jews".
Muravchik, Joshua (July 2013). "The Man Who Knew Everything".
Romerstein, Herbert (2008). ""Counterpropaganda: We Can't Do Without It," in Strategic Influence: Public Diplomacy, Counterpropaganda and Political Warfare". IWP Press.
Paul Kengor (2013). “A Tribute to Herb Romerstein”.
Peter Robinson (2009). "Ted Kennedy's Soviet Gambit".
Christopher Andrew, Oleg Gordievsky (1990). "KGB: The Inside Story of Its Foreign Operations from Lenin to Gorbachev".





Герберт Ромерштейн.

СТЕПАН БАНДЕРА, РОМАН ШУХЕВИЧ, ОУН, УПА. ЕВРЕЙСКО-УКРАИНСКИЕ ОТНОШЕНИЯ

СТЕПАН БАНДЕРА, РОМАН ШУХЕВИЧ, ОУН, УПА. ЕВРЕЙСКО-УКРАИНСКИЕ ОТНОШЕНИЯ



(из книги Алика Гомельского "История. Невыученные уроки")


Выполняя просьбу моей подруги, пишу это в первую очередь для русскоязычных евреев, которые пытаются разобраться в истории отношений между еврейским и украинским народами в наше бурно-смутное время.
Вот уже без малого 100 лет большевики и их нынешние наследники — путинисты всех рангов — пытаются рассорить украинский и еврейский народы. Да, наши отношения не идеальны, все мы, и евреи и украинцы — не ангелы, но дайте нам самим в них разобраться без «помощников», «советчиков» и «миротворцев», которые пусть зарубят на своём длинном носу — «брак напоминает ножницы — половинки могут двигаться в противоположных направлениях, но проучат всякого, кто попытается встать между ними» (Сидней Смит)…
Так вот, для того чтобы разобраться в еврейско-украинских отношениях, следует ответить на несколько вопросов об организациях украинских националистов (ОУН, УПА), личностях их руководителей и межнациональных отношениях с евреями.

1. Был ли Бандера узником нацистского концлагеря?
2. Погибли ли его братья в нацистском концлагере?
3. Убит ли его отец (священник греко-католической церкви) НКВД?

Степан Бандера, одна из краеугольных фигур украинского национального и повстанческого движения XX века, которого кремлёвские пропагандисты называют нацистом и фашистом, более трех лет (с лета 1941 до зимы 1944) сидел в нацистских тюрьмах и концлагере Заксенхаузен. Вот сведения о судьбе его родственников:
отец Андрей Бандера — (активный сторонник Западно-Украинской Народной Республики, капеллан УГА), по приговору трибунала НКВД расстрелян (по другим сведениям, распят, т.к. он был священником УГКЦ) 10 июля 1941 года.
брат Александр — 22 июля 1942 года заключён в концлагерь Аушвиц, где погиб от пыток (возможно, надзирателей-фольксдойче), тело сожгли в крематории.
брат Василий — арестован в сентябре 1941 года, долгое время содержался в тюрьмах, а в июле 1942 года был доставлен в концлагерь Аушвиц, где и погиб (возможно, забит до смерти).
сестра Владимира — осуждена в 1946 году (СССР) на 10 лет исправительно-трудовых лагерей и пять лет лишения прав с конфискацией имущества. Шестеро её детей были отданы в приюты.
сестра Марта-Мария — с мая 1941 по март 1960 находилась в заключении (тюрьмы, лагерь и спецпоселения Красноярского края). Даже после освобождения не имела права вернуться в Украину.
сестра Оксана — с мая 1941 по февраль 1960 находилась в заключении (тюрьмы, лагерь и спецпоселения Красноярского края). Даже после освобождения не имела права вернуться в Украину.

4. Покаялся ли убийца Бандеры, агент НКВД, в содеянном?
Убийца С. А. Бандеры, агент НКВД Богдан Сташинский, который к тому же является убийцей и другой знаковой фигуры ОУН – Льва Ребета (в 1957 году, за два года до убийства С. Бандеры), особых угрызений совести не испытывал. Явка с повинной в полицию Западного Берлина летом 1961 была продиктована его нежеланием жить в СССР, а вернее, желанием его жены-немки, Инге Поль, не иметь ничего общего с КГБ и жить на Западе, а не проснувшейся совестью агента советской тайной полиции. Если к этому добавить, что первый руководитель ОУН Евген Коновалец был убит в Роттердаме НКВДешником Судоплатовым ещё в 1938 году, т. е. до начала Второй мировой и Холокоста, то мотивы и картина противостояния ОУН большевистскому государству оказываются совсем не такими, какими их усиленно пытаются представить московские пропагандисты…

5. Сотрудничал ли СССР с гитлеровским режимом до войны, в том числе по вопросам антисемитизма?
О сотрудничестве сталинского СССР и гитлеровской Германии можно писать много и долго. Ограничусь лишь упоминанием, что раздел Европы и оккупация Польши — это сталинско–гитлеровские преступления без сроков давности. Что же касается их сотрудничества по вопросам антисемитизма, то выдача нацистам немецких коммунистов, бежавших в СССР, среди которых было довольно много евреев – яркое доказательство такого позорного и преступного сотрудничества.

6. Кто был антисемитом: Гитлер, Сталин или С. Бандера?
Обсуждать антисемитизм Гитлера не буду, к его планам решения «еврейского вопроса» путём Шоа добавить нечего. Что же касается товарища Сталина, то его личный антисемитизм описан многими. Логическим продолжением личной неприязни стал разгром Еврейского антифашистского комитета (ЕАК), убийство С. Михоэлса, дело «врачей-вредителей», борьба с «космополитами», уничтожение еврейской молодёжи из «Союза борьбы за дело революции» и планы переселения советских евреев из европейской части СССР в Биробиджан (но, по счастью, этим планам помешала смерть самого плановика-затейника). Насчёт антисемитизма С. Бандеры (в котором его обвиняют агитпроповцы) документальных подтверждений нет. Никаких распоряжений по убийству евреев он не давал, но вполне допускаю, что особой любви к евреям-коммунистам не испытывал. Однако я уверен, что большинство евреев (включая меня, моих близких и друзей еврейского происхождения) тоже не испытывают любви к персонам вроде Троцкого, Свердлова, Кагановича или даже ныне живущего Кобзона.

7. Служили ли в УПА евреи? Если да, то скрывали ли они там свою национальность?
Хочу сослаться на очень хорошую статью «Евреи и УПА, или Незачем мутить воду» Вилена Люлечника. Хочу только немного до-полнить и суммировать. Помимо того, что С. Бандера сидел в концлагере, ОУН была расколота на ОУН(Б) — Бандера и ОУН(М) — Мельник. Большей частью мельниковцы (а не бандеровцы) подогревали антипольские и антисемитские настроения среди украинцев, так как считали (в отличие от сторонников С. Бандеры) взаимодействие с немцами не тактическим приёмом, а стратегической линией. По данным «Яд Вашем» (мемориального комплекса Холокоста в Израиле), Праведниками Народов Мира признано (на 1 января 2017 года): 6706 поляков (больше чем кого-либо), 2573 украинца и ... 204 русских, к слову, среди немцев таких нашёлся 601 человек. Роман Шухевич никаким «оберштурмфюрером СС» (как пытаются всех уверить противники УПА) не был. Батальон «Нахтигаль», в котором служил Р. Шухевич, не был подразделением СС, а являлся частью Абвера, т. е. вермахта. Данных об участии Романа Шухевича в Шоа нет ни в «Яд Вашем», ни у историков. Однако известно, что по просьбе Р. Шухевича была сделана поддельная метрика для еврейской девочки Ирины Райхенберг о том, что она родная дочь Романа и Наталии Шухевич. С сентября 1942 до февраля 1943 Наталия Шухевич прятала девочку в своём доме. Когда во Львове стало опасно, для девочки изготовили новые документы на имя украинки Ирины Васильевны Рыжко. Год рождения исправили с 1936 на 1937. По документам Ирина являлась дочкой погибшего советского офицера. После ареста Гестапо Наталии Шухевич в 1943 году, Роману Шухевичу удалось переправить девочку в сиротский приют при женском греко-католическом монастыре василианок в Пилипово, возле городка Куликов в 30 километрах от Львова. Ирина пребывала там до конца войны, пережив оккупацию и Холокост. После войны она переехала в Киев. В 1956 году Ирина послала настоятельнице монастыря письмо со своей фотографией. Ирина умерла в Киеве в возрасте 72 лет. Сын Р. Шухевича, Юрий-Богдан, встречался с её сыном уже после смерти матери.
Цитата Мыколы Сциборского, одного из теоретиков и основателей украинского национального движения, в статье В. Люлечника приведена не совсем верно и требует поправки: «...Итак, обязанностью государственной власти будет создать для еврейства такие условия, при которых бы оно, сберегая свои органические расовые, культурные, религиозные свойства, одновременно втягивалось в равноправный круг общих общественно-государственных интересов и позитивного творчества...».
Хочу отметить, что в последнее время в сети, и в частности в ФБ, появилось множество еврейских критиков историка Владимира Вятровича и опубликованных им архивных материалов. К сожалению, среди критиков находятся вполне приличные люди, которым агитпроповские мифы про тотальный антисемитизм УПА застилают мозги. Несмотря на скептицизм критиков, евреи в составе УПА были.
Хочу упомянуть здесь лишь нескольких (все они реальные и документально подтверждённые личности):

Мандик Хасман. Ныне живущий еврей — боец УПА.
Самуэль Нойман (псевдоним «Максимович»). Врач полевого госпиталя в отряде «УПА Запад». Самуэль до 1939 года – владелец частной больницы в Стрие, с 1941-го скрывался от немцев. Погиб в июле 1945 года в бою с отрядом НКВД.
Шай Давидович Варм. Родился в 1909 году в Варшаве. По специальности — врач-терапевт. С мая 1943 по август 1944 года был врачом в УПА под псевдонимом «Скрипач». Согласно материалам дела, лично спас жизнь 200 воинам УПА. Арестован НКВД 9 августа 1944 года. Приговорен к 20 годам заключения.
Лейба-Ицик Иосифович Добровский. Родился в 1910 году в с. Ольшаница Рокитнянского района Киевской области. Имел высшее образование. Мобилизован в Красную армию 22 июня 1941. В октябре 1941 года под Полтавой попал в плен, бежал и добрался до Ровненщины. В ноябре 1941 года стал членом ОУН. Вступил в ряды УПА под псевдонимом «Валерий». В июле 1943 года Лейба-Ицик стал политическим консультантом в политическом отделе при командовании УПА Север. Находился в подполье с 1941 до 1944 года. Был автором известных обращений УПА, в частности – обращений к представителям народов Азии и Кавказа, а также публицистической работы «Как московский царизм покорял народы». В феврале 1944 года был арестован СМЕРШем. Военный трибунал Киевского гарнизона приговорил воина УПА Лейбу-Ицика Добровского к 10 годам заключения.
Герш Иосифович Келлер (1924, Аненберг, Польша – 1954). Боевик УПА, куда попал вместе с отцом, который был врачом. В 1944, Герш был арестован и приговорён к 10 годам заключения «за участие в украинской националистической организации». Лидер восстания в Кенгирском лагере, пользовался огромным авторитетом среди украинских националистов. После подавления восстания расстрелян.
Ну и напоследок — доктор «Кум» (его настоящее имя, к сожалению, пока не известно, так как всем бойцам УПА приходилось прибегать к конспирации). Его знали тысячи бойцов УПА. Характеристику этому человеку дал подполковник УПА Степан Фрасуляк «Хмель» и воспроизвёл её историк В.Вятрович: «Доктор «Кум», еврей по национальности, — известная фигура в УПА и ей преданный. И хотя Организация позволила ему по приходу большевиков выйти из подполья, он отказался, предпочитая разделить судьбу с повстанцами, при необходимости и погибнуть... Доктор «Кум» был оптимистом и верил в нашу победу. Однажды, уже при большевиках, я с ним встречался в Марине и спросил его: почему он не хочет выйти из подполья? Он мне ответил: «Знаете... я отношусь к категории тех людей, которые добро долго помнят. Во время немецкой оккупации Организация спасла меня от смерти, так почему же я дол-жен быть ей неблагодарным и не помогать повстанцам строить новую Украину? Я думаю, что себя не опозорю, а вам могу не единожды пригодиться…». 26 января 1946 года доктор «Кум» погиб в бою, защищая госпиталь с ранеными. В соответствии с приказом Главного войскового штаба УПА он награждён посмертно высшей наг-радой «Серебряный Крест за заслуги» 2-го класса. Лишь 128 бойцов УПА были удостоены подобной высокой чести!

Не останавливаясь подробно, продолжу список евреев в УПА: Лазарь Абрамович и Моисей Абрамович Орехов-Штейн, Ушер, Моисей и Абрам Карасины, Самуил Аронович Либергаль, Абрагам Штерцер, Арон Моисеевич Козловский, Ф. Г. Шарбер, Антон Кольман, медсестра Эстер Варм (жена Шая Давидовича), медсестра Берензон. Немало евреев (как и упомянутый выше доктор «Кум») так навсегда и остались известными лишь по своим псевдо: «Чёрный», «Грифель», «Белый», «Богдан», «Коваль».... Скрывая в целях конспирации свои имена, тем не менее, ни один из вышеприведенных евреев не скрывал своей национальности от УПА.

Отдельного упоминания требует тема Бабьего Яра. Тем, кто не знает или забыл — расскажу. Советская власть пыталась сделать всё, чтобы память о Холокосте была уничтожена на территории СССР. Места массовых расстрелов евреев — Бабий Яр в Киеве, Змиевская Балка в Ростове, Дробицкий Яр в Харькове — пытались замолчать и стереть из памяти (а зачастую и с лица земли). Конкретно память о Бабьем Яре защищали диссиденты и правозащитники. Особая благодарность фронтовику, писателю Виктору Платоновичу Некрасову и кинодокументалисту Рафаилу Ароновичу Нахмановичу. «Блюстители нравственности» из КГБ демонстративно фотографировали и переписывали паспортные данные тех, кто осмеливался в советское время приходить на народные митинги в Бабьем Яре. Стыдливые надписи на мемориальных досках о «советских людях», расстрелянных оккупантами – лишнее подтверждение «заботы» советского государства о сохранении памяти катастрофы еврейского народа. «…Сегодня в подробностях известна история «редактирования» сообщения ЧГК о зверствах немецко-фашистских оккупантов в Киеве. 25 декабря 1943 г. был составлен и завизирован председателем ЧГК Шверником текст официального сообщения, в котором про Бабий Яр было сказано, что «гитлеровские бандиты произвели массовое зверское истребление еврейского населения». Затем, по жестко установленному порядку, текст сообщения ЧГК ушел на согласование в ЦК ВКП(б). 2 февраля 1944 г. (спустя целый месяц!) текст вернулся в ЧГК с правкой, внесенной рукой начальника Управления агитации и пропаганды ЦК товарища Г. Ф. Александрова (будущего маститого ученого, академика АН СССР). «Еврейское население» было вычеркнуто и заменено на «тысячи мирных советских граждан». Шверник намек понял, и более в сообщениях ЧГК никаких евреев не было…».

Дам возможность читателю самому сопоставить первоначальный вариант текста:
«Гитлеровские бандиты произвели массовое зверское истребление еврейского населения. Они вывесили объявление, в котором всем евреям предлагалось явиться 29 сентября 1941 года на угол Мельниковой и Доктеревской улиц, взяв с собою документы, деньги и ценные вещи. Собравшихся евреев палачи погнали к Бабьему Яру, отобрали у них все ценности, а затем расстреляли».

и опубликованный вариант:
«Гитлеровские бандиты согнали 29 сентября 1941 года на угол Мельниковой и Доктеревской улиц тысячи мирных советских граждан. Собравшихся палачи повели к Бабьему Яру, отобрали у них все ценности, а затем расстреляли».

Не могу не остановиться на выступлении президента государства Израиль Реувена Ривлина в Верховной Раде Украины 28 сентября 2016 года в связи с траурными мероприятиями к 75-летию трагедии Бабьего Яра. Посыл речи был верным – сближение народов на фоне трагических событий прошлого. Замечательные намерения! Если бы не одно «но» – одно предложение, попавшее в текст речи то ли по недомыслию, то ли, наоборот, по злому умыслу: «…Господа, около полутора миллионов евреев были убиты на территории современной Украины во время Второй мировой войны в Бабьем Яру и во многих других местах. Их расстреливали в лесах, у оврагов и рвов, сталкивали в братские могилы, много пособников преступлений были украинцами, и среди них особенно выделялись бойцы ОУН, которые издевались над евреями, убивали их и во многих случаях выдавали немцам. Верно и то, что было более двух с половиной тысяч Праведников Народов Мира, те считанные искры, которые ярко горели в период темных сумерек человечества, однако большинство молчало...».
Хотелось бы напомнить господину президенту, что этим «считанным искрам» по нацистским инструкциям полагался немедленный расстрел на месте (со всей семьёй!) за укрывательство евреев.
Сентенция про «палачей из ОУН» базируется на распространённой советским агитпропом лжи о том, что ОУН была признана преступной и осуждена на Нюрнбергском трибунале. Однако это не так. Помимо того, что С. Бандера и Я. Стецько были арестованы уже в июле 1941 и содержались в немецком заключении вплоть до ноября 1944, в распоряжении трибунала находились материалы из немецких архивов (датированные ноябрём 1941), предписывающие:

«Айнзацотряд С/5 Охранной полиции и СД 25 ноября 1941 года
По внешней рассылке: Киев, Днепропетровск, Николаев, Ровно, Житомир, Винница. Касательно: ОУН (движение Бандеры)
Достоверно установлено, что на территории Райхскомиссариата движение Бандеры готовит мятеж с конечной целью создания независимой Украины. Все участники движения Бандеры должны быть незамедлительно задержаны и, после подробного допроса под видом мародеров, без малейшей огласки ликвидированы. Протоколы допросов должны быть предоставлены в Оперативный отряд С/5. Данный документ после ознакомления командирами подразделений надлежит уничтожить.
Оберштурмбанфюрер СС Подпись (неразб.)»

(Том XXXIX стр. 265270 ДОКУМЕНТ 014USSR №. 7)

Процитирую очень показательное донесение Полиции безопасности и Службы безопасности Германии от февраля 1942г. как очередное доказательство доверительных отношений между ОУН(Б) и евреями Украины: «...В Житомире, Кременчуге и Сталино удалось арестовать определенное количество сторонников Бандеры, которые пытались привлечь население к идее политической независимости Украины. При этом было обнаружено, что группа Бандеры своим членам и работающим на их движение евреям поставляла фальшивые паспорта... ». (BA R 70/SU/31)

Как свидетельствуют раскрытые архивные материалы, датируемые июлем 1943 года, УПА вела активные (на подавление вызывалась даже авиация) и успешные (количество трофеев было впечатляющим) боевые действия против как немецких и венгерских формирований, и полицейских частей, так и против советских партизан. УПА также проводила агитацию населения с помощью печатных материалов и своими боевыми рейдами. По свидетельству боевиков, местные жители зачастую делились с ними последними продуктами и сообщали о местонахождении как коричневых так и красных оккупантов, от которых они страдали одинаково...

В силу этих и многих других обстоятельств ни ОУН как организация, ни С. Бандера и Р. Шухевич как личности не были признаны виновными в преступлениях против человечности.
Нелишним будет заметить, что, помимо огромного количества евреев, в Бабьем Яре было убито немало членов именно ОУН (в их числе — участница мельниковской фракции, поэтесса и публицист Олена Телига). Даже не буду уточнять, какой взрыв эмоций состоялся после этой речи Р.Ривлина. Естественно, в Украине существует антисемитизм (как, собственно, и во всём мире), и такие заявления представляют собой зажжённый факел на нефтехранилище. Украинско-еврейские отношения в наши дни переживают подлинный Ренессанс, но ростки дружбы и доверия ещё очень слабы, и любые неумные действия и даже слова (!) могут очень здорово навредить процессу восстановления доверия.



ЛИТЕРАТУРА:
Вилен Люлечник. «Евреи и УПА, или Незачем мутить воду».
В.Вятрович. «Евреи, бойцы УПА, храбро сражались за свободу Украины.» Альманах Украинского народного Союза. (2012. Нью-Джерси).
М.С.Солонин. «Мозгоимение. Фальшивая история Великой войны» (2013. Издательство «Яуза»).
Семён Ицкович. «Комсомольцы-добровольцы».




Степан Андреевич Бандера.




Андрей Михайлович Бандера. Фото из НКВД.




Из архива ЦРУ. Доклад о том, что Степан Бандера не причастен к военным преступлениям нацистов.




Карикатура на Степана Бандеру (из агитпропа).




Андрей Мельник.




Карикатура на УПА.




Роман Шухевич.




Наталия Шухевич.




Наталия Шухевич. Фото из НКВД.




Юрий Шухевич с матерью и младшей сестрой.




Юрий-Богдан Шухевич с отцом.




Ирина Райхенберг.




Мандик Хасман – еврейский боец УПА.




Самуэль Нейман — доктор в УПА.




Герш Келлер.




Лейба-Ицик Иосифович Добровский.






Листовка УПА (автор: Л-И. Добровский).






Приговор по делу Лейбы-Ицика Добровского.








Материалы дела Шая Давидовича Варма.










Антон Кольман - "Вугляр".




Документ из Германского ГосАрхива о связях ОУН(Б) с евреями.




Перевод оригинала на украинский язык.



Документ Государственной комиссии по Бабьему Яру.




Материалы Нюрнбергского трибунала по ОУН.